Історичне серце столиці — Поділ — потерпає від масштабного занедбання: серед вузьких вуличок і старовинної архітектури дедалі більше пусток, руїн і покинутих будівель. Частина споруд стоїть напівзруйнованою, інші — вже без ознак життя роками. За словами Романа Маленкова, керівника Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», така ситуація — наслідок довготривалої дії будівельного лобі.
«Довгі роки працювала схема: будівлю навмисно доводили до стану непридатності, потім ділянку скуповували, а далі — швидка забудова. Часто — з порушеннями. І головна проблема в тому, що багато об'єктів не мають чітко визначеного власника або зв’язок із ним втрачено», — пояснює фахівець.
Заповідник розпочав роботу над створенням спеціальної бази проблемних споруд. Для цього вже залучено історика, який працює над збором архівних даних та документації щодо таких об’єктів. Далі — спроби налагодити контакт із власниками, якщо ті взагалі ще в Україні. «Цілком можливо, що власники давно втратили інтерес до нерухомості й готові продати її за нижчою ціною, — припускає Маленков. — Відновлення коштує дорого, тому частіше просто чекають, коли щось зруйнується саме».
Часто такі об'єкти намагаються знести й почати будівництво нових проєктів. Але юридичні проблеми та судові позови зупиняють процес. Результат — десятки недобудов і пусток по всьому Подолу. «Ми не маємо навіть точної статистики — за попередніми підрахунками, не менше ніж чверть території району займають покинуті чи недобудовані об’єкти. Буває, в документах значиться споруда, а на місці — пустир із бур’янами», — додає директор заповідника.
Будівельне лобі, яке роками домінувало в столиці, часто розглядало історичну забудову як перепону. «Доводити старі будинки до аварійності й зносити — так простіше і вигідніше, ніж вкладати кошти в реставрацію. Мислять досі категоріями 90-х: усе старе — прибрати, усе нове — вище й дорожче», — коментує Маленков.
Водночас він підкреслює, що Поділ має величезний потенціал для розвитку з повагою до історичної спадщини. «Є багато закинутих ділянок, де можна реалізовувати концепції тактичного урбанізму: невеликі втручання — і на місці хащів з’являються сквери, зелені громадські простори. Це не потребує великих витрат, але змінює обличчя району», — резюмує фахівець.
|
